Колись давно читала цей твір, тоді він мені сподобався, але було цікаво, чи зачепить книга про підлітка мене зараз. Оскільки я маю "чудову" властивість забувати сюжет, пам'ятаючи лише загальне враження, то фактично читала ніби вперше.
Головний герой здається мені дуже знайомим і зрозумілим. Він такий собі ідеаліст-нігіліст-романтик в одній особі. Можливо, він нагадує мені моє перше шкільне кохання, таким, яким я собі його уявляла (мого хлопчика, маю на увазі ). Справді розумний і непопсовий, але схильний забивати на все, в першу чергу, на навчання, такий, що не вміє добре ладнати з людьми, і взагалі сфера стосунків для нього — темний ліс... Оці всі розмови про відлюдництво, про хижу в лісі, про те, щоб уїхати кудись і усамітнитись... Як мені все це знайомо. Не з власного досвіду, а з досвіду спілкування з людиною, яка мені дорога і зараз. Когось, можливо, дратує якась слабкість і вразливість героя. Комусь, можливо, він не достатньо сильний, не достатньо "альфа-самець". Та я справді бачу його таким, що не любить навмисно завдавати шкоди чи болю. Насправді, вчитель англійської дуже правильно зазначав (хоч і в п'яному угарі) про прірву, до якої летить герой. Та рівноймовірно і те, що він не долетить ні до якої прірви, але пошук себе триватиме і далі. просто прийде досвід, з ним здоровий цинізм, який забезпечує виживання у світі, і наш герой нормально адаптується. Він не закінчить на відмінно ніяку школу, та в цілому не пропаде.
Зворушує те, як герой ставиться до дітей, до своєї молодшої сестри. Може здатись, що це висмоктане з пальця. Та я справді знаю таких підлітків (нігілістів і розгільдяїв, розумних і розчарованих), які до дітей мають тепле ставлення і щирий інтерес. Тому в цьому моменті я вірю автору.
Коротше, читання книги мене занурило в ностальгічний стан шкільної закоханості, оці всі спогади героя про дівчину джейн, якій він так і не подзвонив.... Блін, як все це знайомо!
Думаю, книга не для всіх (як і більшість книжок, власне). Вона така, якась донкіхотська (якщо ви знаєте соціонику ), першоквадрівська. я прочитала залюбки. Поставила суб'єктивну 4.

-- 09 дек 2015, 13:21 --

як завжди, спершу пишу свій відгук, потім читаю інші. Тут прозвучало питання, чи давати читати в підлітковому віці? Ну, а чому ні! Комусь піде, комусь ні. Думаю, хлопець, який побачить себе в Холдені, зможе краще себе зрозуміти. А той, кого не зачепить. — просто інший, от і все. Читати треба все! І негативний досвід тим більше краще пережити з героєм на сторінках книги, ніж у власному житті. для того книги і придумані.

нам, Гекслям, тоже понравилось

а мне он наоборот показался сильным просто потерявшимся

Coolbabka, очень подробный и классный отзыв, спасибо

він сам про себе часто каже, що "трусоватый", що не може битись і так далі... Це як раз так чітко: тобто груба фізична сила ніби в мінусі в героя, але при цьому в нього загострене відчуття справедливості, і він може вступитись за когось, або сам полізе в пузирь, чудово оцінюючі свої нульові шанси (в тому ж випадку з Морісом, міг би дати 5 доларів, але ж ні! Бо з якого дива! його намагаються розвести як лоха, але ж він усвідомлює, що правда на його боці) Дон Кіхот)) (У Гекслі, до речі, ця штука може аналогічно спрацьовувати).
А ще, згадала... Мені дуже сподобалось, коли він писав твір-опис і вибрав об'єктом рукавицю. Це ознака його нестандартного мислення. Більшість обере дім, сад, кімнату. Описувати предмет значно важче, але і цікавіше. Це не просто предмет, це історія... Він творчо підходить до завдання. Звісно, його однокласник не здатен оцінити цього кроку. Оцей "невизнаний геній" часто живе з дитинства в подібних дітях. Холден, може, і не геній, та і скрізь він сам про себе пише як про шалопая. Але людина явно має творчий розум. У мене такі люди викликають інтерес.

У меня от этой книги осталась какая-то пустота. Ничего не зацепила, постоянная ноющая атмосфера, и поведение вовсе не парня. Переходной возраст понятное дело проходит у всех по-разному, герой учился постоянно вдали от дома, но это во все ни в чем его не оправдывает. Столько нытья
Даже не знаю что писать, для меня книга никакая. Может не в том возрасте ее прочитала, но домучила и слава Богу.
Поставила 2.

Полностью совпадает с моим мнением. Постоянное нытье и недовольство всем и всеми вокруг. Не моё произведение.
От меня 2

Герой совсем не раздражал, читалось легко и было интересно. Но, написав отзыв о дедушке-вишне, я поняла, что Селинджера воспринимала не глазами Холдинга, а глазами родителя.
Вот я когда слышу, что дети бросают учебные заведения, мне в первую очередь становится жаль родителей - жаль их труда, и в конце концов денег, потраченных на образование своих деток.

ну в Селінджера дуже мало написано про батьків Холдена, важко сказати, які в них стосунки з сином. Скоріш за все, там нема порозуміння, Холден почувається самотнім. Але ж він не поганий! Він не плутається з поганими компаніями, він (поки що) обходить по можливості спокуси (алкоголь не рахую)... Він не пропащий! З ним можна порозумітись! І застерегти від тієї самої прірви, про яку говорить автор. Але легше бачити в Холдені "складного підлітка". Не знаю... Подивимось, що я співатиму, коли мої діти будуть підлітками:)

Лично мне произведение абсолютно не пошло. Не знаю почему так, потому что почитав отзывы даже задумалась одну и туже ли мы книгу читали Но буду судить со своей колокольни. Читалось туго, но быстро, так что с легким слогом я согласна. От меня 2, к сожалению... Хотелось бы оставить более развернутый отзыв, но если на чистоту, то не могу из себя ничего выжать, не затронуло меня. Я практически и не поняла о чем написано, вот почитав отзывы даже более понятно стало, а своими извилинками недошевелила.

Долго думала над отзывом и над оценкой, то ли 3, то ли 4, но в конечном итоге будет 4 из-за уважения к людям, советовавшим эту книгу в студенчестве и за то, что не давала мне покоя, но теперь я более чем спокойна))
Отзыва как такового не будет, в начале темы и в продолжение девочки оставили достойные отзывы
Меня книга не зацепила. Проблематика ясна, Холдена жалко, но выгребет как и все в свое время :). В принципе, период сомнений, отрицаний, непонимания должен быть в свое время, ибо без него нет движения дальше и понимания картины мира.
рада, что прочла, горько, что поздновато по возрасту. Взрослому состоявшемуся человеку книгу бы не посоветовала.
На этой ноте и закончу отзыв.

ЗЫ: В силу своего скудоумия после прочтения книги волнует лишь один момент: так правда ли что мистер Антолини любит мальчиков, или парню как обычно показалось?

Dianna, кстати, я тоже до сих пор так и не поняла этот момент.

Dianna,я думаю (надеюсь), что показалось Такой хороший персонаж, пустил пацана к себе среди ночи, и так испортить образ грязными домыслами

Любуюсь? С чего вдруг среди ночи учитель сидел бы и любовался своим учеником? Может, конечно, он это делал в каком-то отеческо-дружеском порыве, но я подозрительная и склонна думать, что он всё-таки не зря там тусил возле спящего Холдена. Вот это слово "любовался" совершенно не уместно, если его мысли были безобидны. Он мог сказать, что подошел посмотреть, как мальчик, но сидеть гладить по голове и любоваться... Ну не знаю. Какая-то мутная ситуация.

Может нам неправильно перевели? Может там типа "сижу наблюдаю". Ну в самом-то деле... Таких умных вещей наговорил, а потом решил изнасиловать малого.

ну не думаю, что прям изнасиловать. может соблазнить

а я думаю, что дело не в переводе. это ж и Холден эту ситуацию в таком смысле понимает. может и его смутило слово "любуюсь")) мне кажется, что автор специально в таком двусмысленном свете выставил данную сцену, чтоб потом читатели сидели ломали голову, что же это было на самом деле