Kapriz, Давай я краще не буду заглиблюватися, а то мене скоро поженуть з форуму, за проповіді. Якщо в двох словах. Я християнка. У традиційному розумінні цього слова, тому читати, як мужик дощ заклинає, наприклад, для мене дико і безглуздо. Як би ... потрібно бути ... як би пом'якше ... досить неосвіченою людиною, щоб думати, що травинка росте завдяки богу, а гори ростуть завдяки чорту. Для мене це маячня.
Нехай грубо, самі спитали




Напевно це щось означає (твоя версія дуже цікава, до речі), але я цю сцену сприймала через призму свого ставлення - до смерті і до небіжчиків - знущання якесь.

-- 28 окт 2016 13:01 --

Згадався випадок ... Як ми на хрещення (начебто) йшли до церкви, і сестра купила з рук, у тітки, плетену ляльку. Поставили ми на лавку банки свої, і лялька поруч лежить. Йде батюшка зі своїм кропилом, побачив нас: "Ану приберіть звідси цього біса!" Ха-ха-ха. Ось таке у мене ставлення. Якщо коротко.

Фентезі, це точно А ще трохи трешу і фарсу, особливо вкінці.
На диво легко читається, не дивлячись на діалектизми. Я на них не звертала уваги, зміст загалом цілком зрозумілий. Сюжет непередбачуваний, а переплетіння дійсності та міфології взагалі справляє враження.
Описи природи і пейзажів вражаючі і дуже фактурні, відразу ж уявляєш себе на схилах гір. Тиша полонини особливо запам'яталася. Люди близькі до природи, і навіть живучи в місті, раптом переконуєшся в цьому.
Сміялася із забобонів стосовно сусідів Але ж Юра і справді заподіяв лиха, підлий перелюбник!
Кінцівка взагалі справила враження, яка тонка межа між смертю та життєвим потягом!
Тверда четвірка.

-- 28 окт 2016 21:24 --


О! І я Парфумера згадала!
Загалом шкода, що за Іваном нікому й було потужити Жінка для виду проголосила тайм годі.

-- 28 окт 2016 21:26 --


Це взагалі чудова історія, як бог крав у чорта

Nochenyka, не поженуть
Яна, можливо ти занадто буквально сприйняла все, що описано в Тінях
саме ця історія про Бога та чорта - поганий приклад Це казочка від Мико, автор одразу про те казав, що Мико був щє той вигадник. Мені, доречі, сподобалась ця історія

І продовжуючи тему релігії і язичництва, навіть християни прикрашають ялинку на Новий Рік, печуть кулічі на Пасху, фарбують крашенки....хіба ці традиції виключно христианські? Я вже не кажу (або кажу) про забобоність, як то плювати через плече, лякатись бабці з пустими ведрами або чорної кішки і таке інше
Дуже складно відокремити одне від одного, окрім віри в Бога ми маємо ще й іншу спадщину, і тіні забутих предків дають про себе знати

-- 29 окт 2016 12:25 --

Dianna, Аня, ти обіцяла фото додати, які в тебе асоціювались с Тінями

А мне кажется, что смысловая нагрузка у сцен смерти Парфюмера и Ивана была разной
Мне понравилась идея, которая тут прозвучала, что после смерти Иван наконец-то воссоединился с Маричкой, там какая-то светлая грусть, а вот в парфюмере какое-то торжество похоти.

а ще християнська віра вчить бути терплячим та не засуджувати. от не переконали б Володимира всіх похрестити, може б і ти зараз на поляні з чугайстером плясала, або, як у пісні КіШа, за вітром бігала

а мені взагалі ні. там він радість біднякам приніс, а тут просто людина з коханою возєдналась - а там буде що буде

Kapriz, то, що ти говориш - теж не зовсім нормально, я згодна. Свята, тобто. Але це, скоріше, традиції. Люди щось роблять, але не розуміють що роблять. Навряд чи хто, відправляючи в рот паску, думає про те, що це символ дітородного уда. Дуже навряд чи. А якщо ж люди на повному серйозі міркують про існування якихось демонів - то це вже точно не має до християнства ніякого відношення. У забобони я особисто не вірю.



Це ти вже не туди полізла кудись. Не мати інших богів - це перша заповідь, якщо що. Я нікого не засуджую, я просто не приймаю їх релігію, ось і все. Християнство духе категоричне - це не секрет.



А якби не еволюція, то я б ще по ліанах гойдалась. Так міркувати довго можна. Але, слава Богу , що сталося - те сталося.

Дівчата, я нікому не нав'язую свою думку. Але я маю права її мати, правда?

не зовсім так, просто перед початком читання цієї книги, я наткнулася на світлини від Хрестини Бердинських
у ФБ і зрозуміла, що це знак)). Але то так, насправді, нічого особливого. але ж обіцяла:



PS: і ще я рекомендую фільм - щось у ньому є. фільм та книга дуже добре доповнюють один одного.
після просмотру фільму у мене ще яскравіші враження від твору.

яка така еволюція? як же 7 днів? Адам? та ін.?

я в курсі. а в них не було інших богів, у них повір`я, традиції та вірування...
тут обговорювати не обговорити грець із ним...

Яна, я не мала наміру щось нав'язувати і поважаю інші думки
але ми зібрались тут для того, щоб обговорити прочитане
і я просто не змогла пройти повз "огидно" в розрізі гуцульської культури, тому що приведені аргументи вказують на те, що всі культури - огидні
Ти сама писала - "казочки" і так воно є
вигадані персонажі наявні у всіх культурах, тільки замість щезників і чугайстерів маємо водяних, леших, кощеев безсметрных, вампиров
"Тіні..." не закликають вірити в них, але Коцюбинський за їх допомогою передає неймовірну атмосферу Карпат і розкриває характер Івана. Коли я вперше побачила карпатський ліс, каміння і коріння дерев що поросли мохом, то також відчула щось загадкове і казкове. А казки - то добре, вони вчать і застерігають. Крім того, автор з перших рядків дає зрозуміти, що Іван не такий, як інші діти, він неначе бачив і чув те, чого не бачили другі. Ця його здібність показує читачу наскільки тонку і чуттєву душу має Іван. Від неспокою і горя, що супроводжує його дитинство, він убігає в гори, в вигаданний казковий світ, де відчуває себе щасливим. Для мене він навіть трішки "Мауглі", дитя природи. Всі дійсно щасливі і знакові моменти його життя пройшли саме в лісах і горах - коли дитиною випасав худобу, коли стрічався з Марічкою, коли літував у полонині. Що правда, в полонині сумував за Марічкою. І смерть свою Іван також знайшов у горах. Так, можливо Іван був навіть трохи ненормальним, але тільки така чуттєва натура здатна на таке сильне і віддане кохання.







Аня, я дивилась, писала в своєму відгуку, схоже на кіно в стилі арт-хаус. Дуже незвичне і оригінальне, мабуть в далекому 1965р. випереджало свій час. І краще спочатку читати книгу, а потім дивитись, бо не все зрозуміло, я чоловікові пояснювала деякі події.
Іван та Марічка за версією Параджанова

Який Іванко красень!

Fyshe4ka, Наташа, да власне красень очі такі виразні

а ось Мольфар Юра и Палагна

Іван справді нічого на другому фото

Kapriz,
я взагалі Палагну з першого кадру не зрозуміла, бо по книзі вона ж була при тілі, пишна
уся, а ця акторка для Палагни надто струнка і риси обличчя не гуцульські І Мольфара я уявляла дещо молодшим.

такі страшні, капець
мені в Палагні лише ім`я подобається, і, дійсно, не схожа... і Юра (обожнюю це ім`я) в моїй уяві виглядав як Джо Манганьєлло

А я посмотрела фильм, и поняла, что не доросла до арт-хауса 60-х слишком для меня концептуально, если б книгу не читала, то вообще бы ничего не поняла