Моя бабуся (по батькові) завжди плакала, коли бачила бублики ( ті що сушка), бо в тяжкі роки їм, тобто дітям, давали на день по 5 бубликів і все, тільки щоб з голоду не пухли. Хочеш зразу з'їдай, хочеш на весь день розтягуй. 5 бубликів! На день! Вона розповідала, як вони ковтали ці сушки за раз, а одна з сестер впродовж дня відкушувала по малесенькому шматочку та облизувала свою долю. Вони її за це ненавиділи.
Їжа в домі була, але в дуже маленької кількості і під замком. Призначалась тільки чоловікам, які працювали у полі. Їм потрібні були сили. По-іншому ніяк. Це Дніпропетровська область в 30х роках. Насправді, в родині моїй бабусі все було добре - ніхто з голоду не вмер. Але не всім так повезло.

В цьому році День пам'яті жертв голодоморів 25 листопада, в 16.00 хвилина мовчання, а потім акція "Запали свічку"