У мене нещодавно ситуація була цікава))
Їхали з чоловіком в трамваї... Він стояв, я сиділа. Біля мене молода дівчина, на зовнішність - циганка, навпроти молода жіночка, років 40 і тітка. Тут на якійсь зупинці заходить дядько... ну не дід зовсім, але поважного віку. Чесно, через те, що чоловік стояв поруч, я його спочатку не побачила... І тут чую: "Дівчино, треба поступитись місцем пенсіонеру!" - це вякає оця тітка, про яку я згадувала. Нагадую, що: 1) вона сидить сама, але чомусь не поспішає зробити добру справу; 2) поруч сидить достатньо молода жінка, її вона теж вирішила не чіпати; 3) навпроти, поруч зі мною, сидить моя однолітка, грубо - чомусь до неї вона теж не звернулась, можливо через те, що та циганка тощо... Знайшла крайню. Чесно, якби у мене тоді був хороший настрій - я б мовчки встала і нехай як хоче, але настрій був припаршивий... Я озирнулась... Побачила дядька, якого вона назвала пенсіонером, побачила навпроти (через прохід) трьох молодих хлопців, що сиділи (і навіть без навушників) і тут Остапа понесло... Хочу зауважити, що поки мене несло була зупинка і хтось виходив, та звільнив місце поруч з тим чоловіком - він не сів чомусь. Так от... Я в неї спитала: "А чому ви чоловіків не піднімаєте?" Вона замовкла і відвела очі. Я її сверлила очима хвилин п"ять... Тиша. От гробова. Зазвичай, коли хтось починає публічно когось поносити на людях, то відразу збирається зграя... Тут тиша. Ті дві наші сусідки відвернулись до вікна. Я почала їй показувати, кого саме я маю на увазі... Хлопець сидів, молодий чоловік з сережкою у вусі, мужичок з портфелем... Такі самі люди. Як я. Але оця тупа і безглузда звичка - причипитися до найслабшого... З чого вона так вирішила - інше питання. Мабуть, пожалкувала потім. Але сам факт. От мені не шкода було часу і не соромно зовсім. Я вважаю, що і старших людей є чому повчити. Наприклад, припинити давати поради, які нікому не цікаві. Не уявляю, як до дітей тоді чипляються. А, і хто хвилюється, чи сів дядя... Поки я говорила сама з собою, звільнилось кілька місць (одне з них звільнив молодий хлопець через прохід) - дядя продовжував стояти... Я не думаю, що він чув нашу розмову, бо стояв трохи далі, а я не кричала, говорила звичайним своїм тоном... Тому роблю висновок - він взагалі сидіти не збирався (в мене чоловік коли ломав ногу, йому теж було легше стояти і існує ще безліч речей, через які людина може не схотіти присісти), але ця баба вирішила вставити 5 копійок... Отак я і почала... розмовляти в травмаях.

Nochenyka,я теж дуже не люблю коли починають повчати у транспорті,кому треба поступитись а кому ні...мене завжди обурює,що людина думає за інших...якщо ти вважаєш,що тому дядькові треба сісти- підіймись сама
Я дуже часто,наприклад,була у ситуації,коли мені не поступались,коли я була вагітна,коли їхала на руках з маленькою дитиною,мені було до сліз прикро,бо це ж очевидно,що мені важко...а коли заходить здоровий дядько,то чого це йому поступатись?

Иногда лучше бы и не уступали...Идем мы с поезда на трамвай. После перелома я должна расходится. Если я долго сижу или лежу, то первое время очень хромаю. Потом расхаживаюсь и хромота практически не заметна. Так уже 6 лет после перелома. Вышли мы с вокзала и пошли на трамвай. Конечно я хромаю. Зашли в вагон. Стоим. И тут тетя какая то начинает орать мне на весь вагон Женщина идите сядьте! Я видела, как вы хромаете! Я сначала не поняла кому это орут на весь вагон... оказалось мне! Она стала просить других людей, чтобы меня подергали за куртку и я пришла села. Нам ехать 3 остановки. Мне не нужно садится. Я хочу стоять. Мне нормально. Благодарю и объясняю, что не нужно мне уступать. И тут на весь вагон раздается Вот неблагодарная свинья! Я пожалела ее, хромую, а она еще и садится не хочет! Ну ясное дело весь вагон на нас пялился. Хорошо, что мы вышли быстро. А тетя была очень оскорблена. Самый прикол, тете лет 50 было. Не на много меня и старше. А поведение какое то маразматическое.

А я бы уточнила, а за сумку она тоже оплатила? Т.к. места занимает 2, раз для сумки отдельное место.

Вы знаете,в Испании в общественном транспорте мужчины не уступают ни девушкам,ни женщинам,ни беременным,ни с детьми.И никто не оскорбляется.Это всё из-за равноправия и через чур феминистического поведения-хотели быть равными,вот и стойте на равных
Сами женщины тоже не очень сочуствуют
Бывают,конечно,исключения,но это при очень редко

Nochenyka, Рассказ понравился и вы молодец!

Nochenyka, у меня был сотрудник, кже давно не молодой, дедушка, так ему когда уступали место в общественном транспорте у него начиналась депрессия (не хотел быть старым))))

мне тоже когда-то парень в троллейбусе сказал чтоб уступила место пенсионеру. я сижу с пакетами, со мной рядом и с другой стороны трое мужчин, но уступить должна почему-то я

Сейчас эта тема потеряла актуальность - все и так сидя ездят.

Shateno4ka, ох я бы ответила в такой ситуации Я ж это, за словом в карман не полезу

LadyKetty, я и ответила, и громко, в итоге мужик уступил)) но тот парень не унимался, а потом удивляются почему много наших девушек ищут счастье за рубежом

Почему тогда я каждый день стою в полной маргаритке людьми?

-- 14 май 2021 12:22 --


Девушке проще сказать, вдруг ему мужчина с ноги даст в ответ. Силы не равны

Всегда поражалась как в Киеве с єтим дело обстоит - там прежде чем сесть на свободное место люди оглядываются, смотрят нет ли человека, которому это место нужнее. и в автобусах и в метро и всегда, так греет такое отношение. Причем на лице у этого человека вы не заметите ни злобы. ни раздражения, ни упрека. У нас ехидно улыбаются тот, кому удалось раньше тебя занять это место, печалька(((

Rina_zp, что то я в метро в Киеве такого ни разу не заметила))))))))

в метро чаще уступают, да. а вот в наземном транспорте - не очень. но всё равно чаще уступают, чем в ЗП. иногда прям действительно смотрят, не надо ли это место кому-то другому из "льготных категорий". но не всегда, да)))