26.05.2014 | Відділ організаційної та інформаційної роботи

Особам, звільненим з останнього місця роботи за угодою сторін (п. 1ст. 36 КЗпП України) надає роз’яснення начальник відділу організації сприяння працевлаштуванню обласного центру зайнятості Анжела Дощенко

Останнім часом значно збільшився потік запитань від громадян щодо призначення та виплати допомоги по безробіттю особам, які були звільнені з роботи за угодою сторін, тобто на підставі п.1 ст. 36 Кодексів законів про працю України.
Згідно ч.1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.
Ст. 22 Закону України Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначає, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В той же час загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю, для осіб, які звільнились з останнього місця роботи за угодою сторін, відповідно до п.1 ч. 5 ст. 31 цього ж Закону, скорочується на 90 календарних днів протягом двох років.
Тому у разі звернення до центру зайнятості особи, яка звільнилась з роботи відповідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, та має страховий стаж не менше шести місяців, протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, допомога по безробіттю призначається у розмірі 100 відсотків, від визначеного розміру відповідно ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та скорочується на 90 календарних днів з 271 дня.
Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Стаття 44. Вихідна допомога

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Стаття 184. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.