У обеих моих подруг обнаружили рак после первых довольно поздних родов. Одной из них эндокринолог посоветовал родить второй раз, "дать встрясочку организму". Рак щитовидки. 44 года. Советик так себе, как по мне

на мені не спрацювало оце "народиш - мігрені та перший адський день місячного пройдуть" напади мігрені стали сильнішими, а перший день так і є не дуже приємним зате вилізли проблеми з веною на нозі та травмованим коліном.

ще півроку тому я дуже хотіла ще дівчинку, а от зараз, як малий стає все більш самостійним, а моє життя знову стає моїм і більш контрольованим мною, а не дитиною, то думки знову в оце все повертатися + нові проблеми зі здоровям (а вони будуть, бо все ж таки не 20 років і в казочки про вагітність, що омолоджує орагнізм, я не вірю) приходять все рідше. мій організм добре омолоджує СПА та відпочинок, а не безсонні ночи, годування грудьми та переживання за вакцинацію, коліки та "дитина не какає три дні"

позиція "народити дитину аби зміцніти шлюб" - ну такий інфантилізм, що точно демонструє, що людям не треба ту дитину мати - цікаво, як дитина, яка потребує уваги 24/7, мама після вагітності та пологів (а ще, не дай боже, якісь проблеми) можуть скріпити те, що не змогли дві дорослі людини, як дитина допоможе порозумітися людям, які не змогли цього зробити не в стресових умовах батьківства? а як не вийде - то винувата ж буде дитина, яка не виконала функцію, яку на неї наклали батьки?

аналогично, ничего не поменялось

круче всего были мигрени непосредственно во время беременности. до и после хоть можно спастись препаратами, сожрала полаптечки и вроде полегче. а в беременность... до нарушений речи доходило.
сейчас я бы и хотела ребенка может быть второго... но как представлю перспективу по здоровью. одного становится очень достаточно) не знаю, как повернется жизнь, но сейчас я очень благодарна судьбе за ребенка и за то что я выжила после его рождения) восстанавливаюсь до сих пор, а ему скоро 6.
раньше я тоже считала, что ребенок - это мастхев, и как вообще можно не хотеть, чтоувасвголовевообщенелюди. сейчас у меня наконец-то мозг созрел, и я много поняла и да, очень понимаю Юлю

я не готова подарить еще 5 лет своей жизни на создание новой для этого нужно очень много личного ресурса. не сейчас однозначно. и пусть себе часики тикают)

А я положила карьеру на алтарь материнства и разбила Ее молотком в дребезги . Я не принадлежу себе вообще. Я понимаю что это пройдёт очень скоро и через 10 лет я уже вообще не буду нужна своим детям. Но иногда сейчас быть 24/7 мамой напрягает.

я більше скажу - маючи свого, я ДУЖЕ добре стала розуміти тих, хто не хоче дітей, хто хоче ходити в заклади, де дітей не пускають взагалі (я теж хочу такі заклади), хто хоче спокійно летіти в літаку і хто точно не хоче підпорядкувати своє життя іншій людині, яка потребує постійної уваги, піклування та значних грошей (бо я не розділяю тої тупої точки зору "дав бог зайку, даст и на лужайку").
маючи дитини я відмовляю собі в задоволеннях - в тому числі купую спочатку щось малому, а вже потім собі. це не претензія до дитини (радше до мене, бо я не можу по-іншому - дитиночку свою я все ж дуже люблю ), але це факт - якість МОГО життя змінилася з появою дитини - заперечувати це досить глупо
про те, що кожна хвороба чи смуток малого - це і мій смуток, мабуть і говорити не треба, а температура 40 в дитини не дає мені спати наступні три ночі, бо я бігаю перевіряю як він там, і теж впливає на моє здоровя - і фізичне і емоційне
і якщо якась людина хоче жити для себе в усіх змістах цих слів - в чому проблема?
у нас материнство малюють якімсь виключно позитвно-гарними фарбами, не кажучи про проблеми, а вони є і часто саме мама їх всіх розгрібає
безумовно, я щаслива, що в мене є дитина - мій любий і неповторний син, АЛЕ, якби я не народила сина тоді, то скоріш за все я б взагалі не народжувала

я б могла ще зрозуміти оці призиви народжувати всім, якби в нас населення було на межі вимирання, а так в нас планета перенаселена, і так народжують (а деякі розмножуються постійно), то чому б не дати спокій людям, які цього не хочуть? нащо в них тикати постійно та постійно лізти з запитаннями "не коли вже за розум візьмитесь?" в 99 випадках із 100 якраз взялися за розум, були з собою в першу чергу чесними, все зважили і вирішили саме так - жити своїм життям без дітей

-- Пользователь добавил некоторое время спустя --


дякувати богу, приступу мігрені під час вагітності я не памятаю (значить не було, хоча не факт, вагітний мозг - він такий, не дуже надійний ), але це треш, коли приступ наростає, а випити ліків не можна

У меня вообще голова не болела во время беременности
Учитывая, что до нее и после я ежедневно на таблетках от головной боли + периодические мигрени, то это был явный плюс Зато как я достала всех врачей в начале беременности вопросами "Что можно пить, если будет болеть? А если очень будет болеть?"

По теме... я вообще не понимаю подобных споров. Рожать или не рожать детей - это личное дело человека. Так же как и хотеть или не хотеть этих самых детей. Есть ряд людей, которые считают только свою модель семьи верной и не воспринимают другие модели, и при этом они на каждом углу кричат об этом: "В семье должен быть обязательно ребенок! Родителей должно быть двое! Они должны быть разнополые" и т.д. Иногда мне кажется, что эти люди очень несчастны в своих рамках, но так как выйти из них не могу, они пытаются всунуть в них всех остальных.

Да ладно... Материнство - приравнено к героизму и все попытки облегчить - чуть ли не притупление. А рассказывать про материнство = жертва себя прям национальная гордость.
Эпидуралка, няни, ясли с 3х месяцев, КС на выбор и много чего ... и спать отдельно, без гв - вообще преступление.
Многие и не хотят как раз из-за культа жертвы При этом упускается, что иметь или не иметь, быть жертвой мамой или организовать все по-другому - это все про выбор
Вообще когда читаешь , что дети это ограничение ..то как-то странно. Собаки, коты, птички, хомячки, хозяйство и т.д. даже недвижимость - это все вносит свои если и даже машина - это хлопоты... но смотря как к этому относится .

звичайно, але чомусь, якщо людина не хоче ставати щасливим володарем котика, то її ніхто не засуджує і не лізе зі своїм експертним висновком та повчаннями

хоча, до моєї подруги, яка прожила 15 років за кордоном і звикла винаймати житло, багато хто ліз з питаннями,які починалася так - ну ж небідна, чому ти не купиш собі квартиру?

я за максимальне розуміння та впровадження в маси, що МАМА -жива істота зі своїми "хочу, можу і буду", відокремлені від бажань дитини, ось тільки щось не дуже поки впроваджується це в нашому суспільстві
звичайно можна все організувати (тільки тут маленьке уточнення - якщо маєш фінансові можливості) і все про вибір,АЛЕ якщо людина просто не хоче займатися спробами організувати, а хоче жити як є - без дітей? хіба це не вибір?
ну от навіщо додумувати причини, з яких людина просто не хоче дітей? навіщо шукати якесь більш0менш пристойне виправдання цьому страшному "проступку"? (до слова всі ті виправдання - то субєктивна проекція того, хто ці виправдання вимагає)
чому б не залишити в спокої людину після слів "не хочу і не планую" - вважати це вичерпною відповіддю і не діставати нікого ні в лице, ні позаочі?

Да, ладно. Ярлыков масса:
Обязательно закончить вуз, купить машину, квартиру, дачу, женится, работать ...
И , например, отказ от машины, потому что это не удобство, а сидение в пробках - вообще не понимается ..
Или люди, которые продают все и едут куда-то на просторы в село жить или бизнес там делать ...
Так же как и чуть какая проблема у многодетных - наплодили, не думают... Это вообще ваше дело? Следите за своим личным размножением раз на то пошло ... Это их выбор.
Не суть. Не понимающих и задающих вопросы в отходящих от общепринятых общественных норм блага .. полно

Но на счет детей одно и тоже уже в которой ветке на форуме ... причем одни и теже . Так же как и выбор людей лезть в чужую жизнь, перетягивать любой ответ на свой счет ... Но это тоже выбор поведения.