Відповідно до статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р. № 1533-III (далі – Закон № 1533-III) страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1533-III страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби).
Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору (контракту) або цивільно-правового договору. Із цього дня починається сплата страхових внесків, а припиняється – з дня розірвання трудового договору (контракту) або закінчення строку дії цивільно-правового договору.
Стаття 22. Умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю
Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу.
3. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
4. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Стаття 23. Розмір допомоги по безробіттю
1. Застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:
до 2 років - 50 відсотків;
від 2 до 6 років - 55 відсотків;
від 6 до 10 років - 60 відсотків;
понад 10 років - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:
перші 90 календарних днів - 100 відсотків;
протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;
у подальшому - 70 відсотків.
2. Допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону, визначається у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

допомога по безробіттю особам, звільненим з підприємств згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП, виплачується з восьмого дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості (п. 3 ст. 22 Закону № 1533).
Що стосується працівників, які виконують лише роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, не маючи основного місця роботи, то, як передбачено у ст. 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», вони беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах.
Тож середня заробітна плата для допомоги по безробіттю особі, яка мала основне місце роботи, за цим місцем роботи і обчислюється. А середній дохід для визначення розміру допомоги по безробіттю особі, яка брала участь у страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах, розраховує центр зайнятості на підставі довідки про оподатковуваний дохід добровільно застрахованої особи, що видається державними податковими органами за місцем її проживання (п. 23 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням). «Розрахунковий період та загальна кількість календарних днів у ньому визначається центром зайнятості на підставі цивільно-правової угоди, примірник якої зберігається в особи.»