Ось і завершилася зимова казка... Це було неймовірно цікава, неймовірно насичена подорож! Сказати, що мені сподобався відпочинок - це нічого не сказати!
Доки ми їхали до Ясинів весь час йшов дощ... ми були дуже засмучені та весь час дороги до готелю вся група ледь не плакала...
Наші пригоди почалися після того, як на станції ми пересіли до воєнних машин, які мали довезти до готелю... Дорога повинна була тривати близько 40 хвилин... Спочатку все йшло так як треба, якщо не зважати на те як трусило в машині та кидало зі сторони в сторону, дощ який, здавалося, і не збирався вщухати та вузенької дороги вверх у гори... Десь на половині шляху якраз на крутому підйомі з поворотом машина різко гальмує, а з лівого боку ми бачимо, що щось вибухнуло Всі в шоці... сидимо ледь дихаємо... Але водій заспокоїв і сказав залишатися в машині... Хвилин 30 ми стояли, до машини з селища приїхали на допомогу, але так вирішити проблеми і не вдалося, тому нас пересадили до іншої машини... Тільки-но побачивши водія ми з чоловіком впали в ступор - "він дуже п'яний" пронеслося в наших головах Але ж вибирати звісно не приходилося, тому ми сіли поруч із водієм (пересіли в машину таку як раніше були швидкі допомоги), про що ми потім трохи пожалкували, бо бачити, те як ми їхали було дуже страшно.. Цю поїздку ми запам'ятаємо надовго! Водій постійно шуткував на своєму западенському гОворі, тому розібрати майже не виходило, але найбільш вживані репліки ми ніколи не забудемо - він розповідав, що ніколи не сідає за кермо тверезий, що машина у нього ракета (а воно і видно... він нісся по горах із неймовірною швидкістю... а коли хтось траплявся на дорозі, то не гальмуючи починав сигналити і їхав до упору, поки водії попереду не заїжджали в кучугури та не звільняли дорогу ), що ця ракета розвиває швидкість "бєшеної черіпахи", а також, що цю машину йому подарувала теща на 8 березня При цьому він встигав ще повертатися до дівчат, що сиділи в машині та кричав, щоб вони розслабилися та наливали)) Зараз згадувати дуже смішно, а тоді все життя пронеслося перед очима)) Єдине, що нас приємно вразило під час цієї поїздки це те як вмить дощ перетворився на густий-густий сніг! Так, десь о дванадцятій ночі, ми добралися до готелю... Ранок завжди починався о 8й годині... Ми прокидалися, визирали у вікно, телефонували до синочка, приводили себе до ладу і спускалися до столової, де нас смачно годували... Потім ми спустилися до кімнати, де нам підібрали лижи і поїхали вчитися на них кататись...
Інструктор привів нас на невеличкий схил... Показавши і розказавши основи поводження на лижах, ми почали все відпрацьовувати... Вийшло не одразу, але десь близько обіду ми отримали останні настанови та дозвіл йти на учнівську гору... Ми з коханим каталися на цій маленькій 250 метровій гірці та відпрацьовували повороти і гальмування... Згодом трохи осмілівши (адже виходить) ми полізли на 900м Це було даремно)) Стільки разів, скільки я впала за той єдиний спуск, я більше не падала ми вирішили, що ця гора для нас ще зарано і поки що туди лізти нам зарано).
Після смачної вечері інструктор показав нам де знаходиться чудовий місцевий "ресторан".. Ми замовляли глінтвейн та танцювали...
Наступного дня прокинувшись ми зрозуміли, що встати на ноги ми просто не в силі м'язи боліли тааак... але кататися бажання було сильніше, тому взувши важкі лижні чоботи та взявши лижі ми поїхали на гору... Та погода розпорядилася інакше... Це був найнеприємніший день за весь час - метелиця, вітер, колючий сніг... не було видно, що коїться перед носом, не кажучи вже про видимість схилу...





Хто вже вмів кататися, той залишився, а той хто приїхав перший раз вирішили не ризикувати та повернутися до готелю... Ми з коханим вирішили сходити пофотографуватися в снігу поблизу помешкання, а потім пограти в більярд..



Ввечері нас відвели до першої національної гуцульсько-горянської колиби.. розповіли історію Драгобрата та цієї колиби..



Ми знову замовили гарячий глінтвейн, щось зігрітися та слухали національну музику...
На третій день ми вирішили за будь-якої погоди їхати кататися... Хоча вітер зі снігом так і не вщухли, та все одно було більш реально триматися на лижах... Нам показали нові вправи і ми відпрацьовували їх на учнівській гірці...
Прокинувшись четвертого дня ми зраділи, бо у вікно вперше побачили навкруги гори! Це така краса!.. Тому інструктор запропонував невеличку екскурсію на кресельному підйомнику... Всі залюбки погодилися! Піднявшись на висоту 1660м нам відкрилися багато сніжних вершин справжніх Карпатських гір, серед яких були Говерла, Петрос, Стог, Блізниця та інші...





А ми знаходилися саме на хребті-перевалі, що з'єднує Стог та Блізницю, а для відпочивальників цей схил назвали Карпатською Чайкою... Інструктор запропонував разом з ним спустися з Чайки на гору Оаза, на якій ми весь час каталися.. Це було ризиково, але я відчувала в собі сили, тому ми поїхали за ним... Що я можу сказати... майже всю дорогу я з'їхала на попі Ще трохи покатавшись на маленькій гірці нам з чоловіком інструктор запропонував поїхати разом кататися на більшу гору... Ми погодилися, бо нам самим вже хотілось навчитися чогось більшого! З нами працювали так наче ми найняли особистого інструктора... І вже після двох спусків з ним, ми вже самі могли кататися на справжній гірськолижній трасі Приїхавши додому ми швиденько зібралися до бані! Це справжній рай попарити втомлені м'язи З бані ми вибігали на вулицю прямо в кучугур, це було дуже весело! А ще стрибали в басейн з крижаною джерельною водою! Чесно кажучи, я вперше була в бані
Прокинувшись п'ятого дня ми були зачаровані видом, що відкрився нам з вікна... Навколо гори... А у їх підніжжя та між ними лежать хмаринки... така краса... Це був сонячний день...





Цього дня ми вже, як справжні знавці, каталися на 900 метровій гірці... А потім інструктор запропонував нам проїхатись разом серед смерек та ялинок по цілині...
Одним словом нам неймовірно сподобався відпочинок! Це найкращий активний відпочинок для зими! Ми сподіваємося, що зможемо повторити цю зимову казку наступного року, а потім ще наступного року, а потім ще наступного і ще, і ще...
На зворотній дорозі між потягами ми попали на екскурсію до Львова... Екскурсовод розповідав дуже цікаво, та за півтори години встиг показати багато історичних місць..



А також за його рекомендаціями ми побували в львівському МВФ (міжнародний вареничний фонд), де скуштували дуже смачні вареники та пельмені, а потім зайшли до кав'ярні та випили традиційну львівську каву з сирником! А по дорозі на вокзал ще завітали до майстерні шоколаду та придбали солодкі гостинці...
А ще дуже сподобалось весь тиждень спілкуватися українською мовою!