Стаття 74. Порядок стягнення аліментів

1. Порядок стягнення аліментів визначається законом.

2. У разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад
три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника.
Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню
стягнення на майно боржника.

3. Розмір заборгованості із сплати аліментів визначається
державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку,
встановленому Сімейним кодексом України ( 2947-14 ). У разі
визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу)
розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним
кодексом України ( 2947-14 ).

4. Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із
сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про
нього стягувачу і боржнику:

у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для
виконання;

за заявою сторін виконавчого провадження;

у разі надсилання постанови до адміністрації підприємства,
установи, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця
для проведення відрахування із заробітної плати (доходів), пенсії
та стипендії боржника;

у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з
надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу
державної виконавчої служби;

за власною ініціативою;

в інших передбачених законом випадках.

5. У разі виїзду особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, на
постійне місце проживання до іноземних держав, з якими Україна не
уклала договорів про надання правової допомоги, стягнення
аліментів за рішенням суду проводиться на день виїзду за весь
період до досягнення дитиною повноліття.

6. З осіб, які працюють за контрактом на території іноземних
держав і одержують заробітну плату (доходи) тільки за кордоном,
аліменти стягуються в порядку та розмірах, передбачених законом.

7. У разі стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу)
боржника на підприємстві, в установі, організації, у фізичної
особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з
фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови державного
виконавця. При цьому розмір аліментів у разі їх стягнення у частці
від заробітку (доходу) не може бути менше встановленого Сімейним
кодексом України ( 2947-14 ). У разі якщо стягнути аліменти в
зазначеному розмірі неможливо, адміністрація підприємства,
установи, організації, фізична особа, фізична особа - підприємець,
які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із
сплати аліментів.

8. Після закінчення строку, передбаченого законом для
стягнення аліментів, у разі відсутності заборгованості із сплати
аліментів адміністрація підприємства, установи, організації,
фізична особа, фізична особа - підприємець, які проводили
відрахування, повертають постанову державного виконавця про
стягнення аліментів органу державної виконавчої служби з відміткою
про перерахування в повному обсязі стягувачу утриманих сум
аліментів. У разі якщо утримані суми аліментів стягувачу не
перераховані, державний виконавець письмово повідомляє стягувачу
про розмір заборгованості, роз'яснює йому права, встановлені
частиною першою статті 87 цього Закону, та виносить постанову про
закінчення виконавчого провадження.

9. Спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів
вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку,
встановленому законом.

10. За наявності заборгованості із сплати аліментів у
розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість
місяців, державний виконавець звертається до правоохоронних
органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до
кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати
аліментів.

Глава 15

ОБОВ'ЯЗОК МАТЕРІ, БАТЬКА УТРИМУВАТИ ДИТИНУ
ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ

Стаття 180. Обов'язок батьків утримувати дитину

1. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею
повноліття.

Стаття 181. Способи виконання батьками обов'язку утримувати
дитину

1. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину
визначаються за домовленістю між ними.

2. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто
проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в
грошовій і (або) натуральній формі.

3. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти)
присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у
твердій грошовій сумі.

4. У разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне
проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання
правової допомоги, аліменти стягуються в порядку ( 1203-2002-п ),
встановленому Кабінетом Міністрів України.

5. Якщо після виконання аліментних зобов'язань згідно з
частиною четвертою цієї статті один з батьків не
виїхав на постійне проживання у державу, з якою Україна не має
договорів про правову допомогу, та залишився або повернувся для
постійного проживання в Україну, порядок стягнення аліментів з
урахуванням сплаченої суми встановлюється законодавством.
{ Статтю 181 доповнено частиною згідно із Законом N 3539-IV
( 3539-15 ) від 15.03.2006 }

6. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, згідно з
яким з одного із батьків стягуються аліменти, він виїжджає для
постійного проживання у державу, з якою Україна не має договору
про правову допомогу, з нього за рішенням суду до його виїзду за
межі України може бути стягнуто аліменти за весь період до
досягнення дитиною повноліття.
{ Статтю 181 доповнено частиною згідно із Законом N 3539-IV
( 3539-15 ) від 15.03.2006 }

7. Якщо після набрання законної сили рішенням суду про сплату
аліментів за весь період до досягнення дитиною повноліття особа, з
якої стягуються аліменти, продовжує постійно проживати в Україні
або повертається в Україну для постійного проживання та змінюються
обставини, які вплинули на визначення розміру аліментів, у
судовому порядку може бути встановлено періодичне стягнення
аліментів з урахуванням сплаченої суми.
{ Статтю 181 доповнено частиною згідно із Законом N 3539-IV
( 3539-15 ) від 15.03.2006 }

8. Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або
вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості
утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна
допомога, яка не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового
мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової
державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного
бюджету України.
{ Частина статті 181 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2901-IV ( 2901-15 ) від 22.09.2005; в редакції Закону N 2853-IV
( 2853-15 ) від 08.09.2005; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009 }

9. Порядок призначення та виплати тимчасової державної
допомоги ( 189-2006-п ) визначається Кабінетом Міністрів України.

Роботу щодо призначення та виплати тимчасової державної
допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не
мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх
невідоме, організовує центральний орган виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та
захисту прав дітей. { Частину дев'яту статті 181 доповнено абзацом
другим згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
( Статтю 181 доповнено частиною згідно із Законом N 2853-IV
( 2853-15 ) від 08.09.2005 )

10. Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги
підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету
України у судовому порядку.
( Статтю 181 доповнено частиною згідно із Законом N 2853-IV
( 2853-15 ) від 08.09.2005 )

Стаття 182. Обставини, які враховуються судом при визначенні
розміру аліментів

1. При визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних
чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

2. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути
меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини
відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184
цього Кодексу. ( Частина друга статті 182 в редакції Закону
N 2901-IV ( 2901-15 ) від 22.09.2005 )

Стаття 183. Визначення розміру аліментів у частці від
заробітку (доходу) матері, батька дитини

1. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде
стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

2. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд
визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх
утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною
повноліття.

3. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто
з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру
аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї
рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.


{ Частину четверту статті 183 виключено на підставі Закону
N 2677-VI ( 2677-17 ) від 04.11.2010 }


Стаття 184. Визначення розміру аліментів у твердій грошовій
сумі

1. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід,
частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших
обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або
одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій
сумі.

2. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій
сумі, підлягає індексації відповідно до закону.


3. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій
сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою
статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до
закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром
аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини
відповідного віку. ( Статтю 184 доповнено частиною третьою згідно
із Законом N 2901-IV ( 2901-15 ) від 22.09.2005 )

Стаття 185. Участь батьків у додаткових витратах на дитину

1. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на
дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення
аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових
витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком
здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

2. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на
дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням
обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або
покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або
постійно.