На жаль, в Україні обмаль людей, які говорять на чистій українській мові. Сьогодні в мові українців зустрічається занадто багато сленгу, русизмів та інших слів, запозичених із іноземних мов. Якщо ви прагнете грамотно написати твір на незалежному тестуванні, а головне - грамотно говорити завжди, вам просто необхідно викорінити слова іншомовного походження під час спілкування українською.

По-перше, не вірте кожному слову в засобах масової інформації. Останнім часом спікери занадто часто роблять помилки, які чує величезна аудиторія та сприймає ці помилки, немов так і потрібно спілкуватися.

Саме тому й існує ця стаття, в якій ми висвітлюємо читачам найпоширеніші русизми.

1.Квиток і білет.

В українській мові використовуються обидва ці слова, але перше - набагато частіше за друге. Саме квиток нам необхідно придбати для проїзду або для того, щоб вступити в організацію. В той час як білет витягають студенти на іспитах, а також це цінні папери (наприклад, казначейський білет),

2. Адрес та адреса.

В російській мові існує тільки перше слово, тому багато хто з українців може сказати про своє місця проживання, використавши чоловічий рід. Але насправді географічні координати - це тільки адреса. Слово адрес також існує, але під ним мається на увазі письмове привітання. І це ще не все, адже слово “адреса” багатозначне. Отже можна висловити приємні слова на чиюсь адресу.

3. Мати рацію чи бути правим.

Ці словосполучення використовуються в українській мові зовсім у різних значеннях. Але ті, хто звик спілкуватися російською мовою, дуже часто говорять другий вираз, коли мають на увазі перший. Запам’ятайте, що ви фізично можете бути правим тільки для тих, хто знаходиться зліва від вас. І тут немає виключень. Коли ви щось робите вірно, ви маєте рацію.

4. Приймати чи брати до уваги.

Правильно казати тільки “брати до уваги”, адже приймати ви можете тільки когось або щось - ліки, друзів, папери, та тільки не увагу.

5. Рахувати та вважати.

В російській мові слово “считаю” є багатозначним, і нам треба брати це до уваги. Отже, українська мова надає переклад цього слова трьома різними значеннями: вважати - мати свою думку, рахувати - займатися підрахунками чогось і лічити - послідовно казати цифри по порядку. Не плутайте, будь ласка, ці поняття!

6. Заслуговує, вартує чи вартий.

Для того, щоб сказати, що хтось чогось вартий у російській мові ми використовуємо дієслово “достоин”. Здавалося б, що й в українській мові нам варто підібрати подібне дієслово. Та ні, в українській мові “вартувати” має зовсім інакше значення, це означає “охороняти”. Тому говоріть, що особа варта поваги або заслуговує на повагу.
7. Вибачте мене або мені.

В українській мові правильна форма - “вибачте мені” або “пробачте, будь ласка”. Також зауважте, що не треба казати “я вибачаюсь”, тому що таким виразом ви самі себе пробачаєте, а не просите пробачення.

8. Вживати заходів чи приймати міри.

Як не дивно, але в перекладі з російської “принимать меры” означає “приймати заходів”. Міра - це тільки одиниці якогось виміру. Саме тому вислів “приймати міри” звучить незрозуміло для українців.

9. Винятковий чи виключний.

Це знову ж таки неправильний переклад російського слова “исключительный”. Яка ж тоді має бути різниця в перекладі? А ось яка: винятковий - означає особливий або навіть надзвичайний, у той час як “виключний” вказує на дію (виключення зі школи) або на приналежність виключних прав одній особі.

10. Витяг і виписка.

Різниця в тому, що витяг - це копіювання частини тексту чи документу, а виписка вказує на вилучення когось (наприклад, вилучення з лікарні).

11. Вислів або вираз.

Вислів - це частина літературного тесту, а ось вираз зустрічається в математиці.

12. Стосовно, відносно та щодо.

Багато хто каже, що “я маю думку відносно складного питання…”, але “відносно” в українській мові використовується як порівняння. Стосовно - це відповідно до чогось. А ось слово “щодо” застосовується в ширшому значенні: по-перше, це означає “з приводу чогось”, по-друге, коли кажуть про когось або щось. Саме тому правильно казати, що ви маєте думку щодо цього питання.

13.Вимовляти, висловлювати та виговорювати.

Часто можна почути вислів: “Ми виговорювали свої мрії.” Але це не вірно. Чим же тоді різняться ці словосполучення? Виговорювати можна, наприклад, дитину за погані оцінки в школі; вимовляти -це передавати голосом, а висловлювати - значить, передавати словами почуття чи думки. Саме тому у вищезгаданому виразі доречним було б слово “висловлювали”.

http://znoclub.com/pidgotovka-do-zno/30 ... orite.html

НЕ ВИДАЛЯЙТЕ НІЧОГО!
Одні пропонують видалити плями, зубний камінь чи зуби, інші розповідають, що їм видалили жовчний міхур (пухлину, апендицит) тощо. Дієслова видаляти/видалити в цих словосполуках уживають, очевидно, під впливом російських удалять/удалить, які в українській мові мають свої відповідники, вибір яких залежить від значення того слова, з яким вони поєднуються. Пор.: удалять/удалить пятно – виводити/вивести пляму, удалять/удалить зуб – вирвати зуб, удалять/удалить зубной камень – знімати/зняти зубний камінь, удалять/удалить жёлчный пузырь (опухоль, аппендицит) – вирізати жовчний міхур (пухлину, апендицит). Напр.: Жирні плями з тканини виводять бензином (Із підручника неорганічної хімії); Слободянюкові недавно вирвали верхні зуби (Л. Первомайський); Для профілактики парадонтиту треба систематично знімати зубний камінь (Із стоматологічного бюлетеня).
Отже, замість видаляти/видалити в українській мові вживайте дієслова виводити/вивести, виривати/вирвати, вирізувати/вирізати, знімати/зняти, зважаючи на значення залежного від них слова.

ВІДСЛІДКОВУЄМО ЧИ ВІДСТЕЖУЄМО?
Уважний читач і слухач помітив уживання “модних” сьогодні дієслів відслідковувати/відслідкувати, яких не подають наявні тлумачні словники української мови. Пор. у періодичних виданнях: Така комплексна база даних усіх хворих допоможе відслідковувати масштаби епідемії та розвиток захворювання (День, 4.09.2008); Ми відслідковуємо причини дерибану земель навколо Києва (Україна молода, 17.06.2009); Прокуратура з оргзлочинності Латвії зуміла відслідкувати шлях, за яким екс-прем’єр України перекидав гроші в офшори (www.brama.com/survey/messages/13056.html).
Із контексту зрозуміло, що цими дієсловами називають тривалі і ретельні спостереження за чимось, дослідження чогось, переважно за допомогою спеціальних засобів, аби з’ясувати, визначити щось важливе. Але в нормативних словниках української мови із цим значенням зафіксовані дієслова відстежувати/відстежити. Зокрема, у Великому тлумачному словнику сучасної української мови (К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002) їх витлумачено так: “Фіксувати, повторювати який-небудь процес, результати чого-небудь за допомогою спеціальної апаратури” (стор.181). Пор. уживання їх: Громадськість буде відстежувати виконання міського бюджету (dniprograd.org/ru/news/all/2711); У період збирання врожаю Антимонопольний комітет продовжує уважно відстежувати ситуацію на продовольчих ринках України (www.nrcu.gov.ua/index.php?id=4&listid=4253).
Отже, замість дієслів відслідковувати/відслідкувати в українській мові потрібно вживати відстежувати/відстежити.

НЕРІДНІ ДІТИ: ПРИЙОМНІ ЧИ НАЗВАНІ?
В Україні стає більше сімей, які хочуть узяти на виховання чужу дитину. Справа благородна. Але вона виявила труднощі в називанні не пов’язаних родинними зв’язками батьків і дітей. Під впливом російської мови їх іменують прийомні батьки, прийомний батько, прийомна мати, прийомні діти, прийомний син, прийомна дочка, напр.: Відповідно до вітчизняного законодавства, різниця у віці прийомних батьків і дітей не повинна перевищувати 45 років (Україна молода, 16.09.2009).
Батьків, які взяли за свою чужу дитину, і дітей, яких прийняли в сім’ю за своїх, в українській мові іменують переважно названими, рідше – нареченими. За першим, уживанішим означенням можуть бути названі батьки, названий батько, названа мати, названі діти, названий син, названа дочка, напр.: Жила вона з названою матір’ю у Явтушенків (Д. Мордовець); Не показуючи на люди своєї радості, пишався Мирослав названим сином (А. Хижняк).
Тож хай живуть щасливо в родинах названі батьки і названі діти.

ВИБОРЦІ ЯВЛЯЮТЬСЯ ЧИ ПРИХОДЯТЬ НА ДІЛЬНИЦІ?
Українські газети зарясніли явкою виборців та явкою на вибори, пор.: Вибори-2010 ознаменувалися найнижчою явкою виборців; Явка виборців на Волині склала 73 відсотки; Народ розчарований. Про це свідчить відсоток явки на вибори: 66,72 (Україна молода, 19.01.2010).
На основі цього може скластися думка, що українські виборці являються, а не приходять на дільниці, щоб узяти участь у голосуванні. Насправді вони приходять на виборчі дільниці і голосують за кандидата. Згадаймо заклики передвиборної агітації: Прийдіть на вибори і проголосуйте за кандидата, якому ви довіряєте! А словосполуки явка виборців, явка на вибори, що є буквальними перекладами російських словосполук явка избирателей та явка на выборы, бездумно поширюють українські журналісти, забуваючи, що для російської мови вони нормативні, а для української – ні.
Згадані словосполуки визначають участь виборців у голосуванні, у виборах. Цю думку в українській мові можна передати по-різному, уникаючи слова явка. Пор.: Участь громадян України у виборах 2010 року була найнижчою порівняно з усіма попередніми виборами; У виборах на Волині взяло участь 73 відсотки населення; Участь громадян у виборах становить 66,72 відсотка; На виборчі дільниці прийшло значно менше виборців; Народ розчарований. Він не хоче йти на вибори.

НАВКОЛО НАС ІНШІ ЧИ ОТОЧУЮЧІ?
Пасажирів застерігають: Ви можете травмувати оточуючих! або Не заважайте оточуючим! У рекламі звучить: Хворих на псоріаз уникають оточуючі; Оточуючі уникають спілкування з ними. Хто ж ці оточуючі? Звичайно ж, люди. У різних контекстах вони мають конкретизовані найменування. У транспорті це пасажири. Тому згадані застереження повинні звучати так: Ви можете травмувати інших пасажирів! та Не заважайте іншим пасажирам! Контактів із хворими, особливо з інфекційними недугами, уникають здорові люди, які оточують їх. В українській мові цих людей називають оточенням. У рекламі природно б звучало: Хворих на псоріаз уникає оточення; Оточення уникає спілкування з ними.
Отже, замість оточуючі, що є буквальним перекладом російського окружающие, в українській мові правильно вживати інші (люди, чоловіки, жінки, пасажири) або оточення.

ЯК УНИКНУТИ ПІДЙОМУ РІВНЯ ВОДИ?
Через потепління вода піднялася в річках на сході та півдні України, затопила мости й автодороги. В інформаціях про повінь повідомляють: спостерігаємо підйом рівня води в річках; рівень підняття води біля мосту сягнув п’яти метрів; мешканці “річкових районів” стежать за підніманням води; сталося стрімке підвищення рівня води в Інгулі та ін. Із цієї інформації зрозуміло, що в одних районах вода піднімається в річках, щодня підвищується її рівень, в інших – уже піднялася до високого або й критичного рівня. Рух води догори у водоймищах (річках, ставках тощо) в українській мові виражають за допомогою дієслів підніматися, підвищуватися і похідних від них іменників піднімання, підвищування, фіксацію верхньої межі руху води визначають за допомогою дієслів піднятися, підвищитися та іменників підняття, підвищення. Іменник підйом не відповідає українському словотворенню.
Отже, українською мовою правильно вживати: вода (рівень води) піднімається в річках і спостерігаємо піднімання води (рівня води) в річках; вода піднялася (рівень води піднявся) в річках і сталося підняття води (рівня води) в річках; підвищується рівень води в річках і спостерігаємо поступове підвищування рівня води в річках; підвищився рівень води в річках і сталося підвищення рівня води в річках.

ПОЗИЦІОНУВАТИСЯ ЯК... – НЕ ПОТРІБНЕ НІЯК!
На сторінках української преси дедалі активніше вживають дієслово позиціонуватися зі значенням “вважатися, сприйматися, визначатися як; мати статус”, пор.: Усе, що позиціонується зараз в Україні як інтернет-телебачення, перебуває на стадії початкового розвитку (Україна молода, 18.09.2009); “ТСН. Тиждень” позиціонується як тижневик, журнал у стилі інфотейменту: яскравий, динамічний, доступний, соціально спрямований (Україна молода, 18.09.2009). Трапляється це дієслово і без -ся: Він позиціонує себе як націонал-патріот (Україна молода, 14.01.2010). Їх не подають словники української мови. Дієслова позиціонуватися, позиціонувати мають неукраїнське оформлення, на що вказує звукосполука -он-, якої немає в спільнокореневих словах позиційний, позиціювання, зате вона наявна у відповідних словах російської мови, пор.: позиционный, позиционирование. Українською мовою згадані дієслова повинні звучати як позиціюватися, позиціювати. Але за своїм значенням вони надлишкові, бо донедавна його виражали дієслова вважатися – вважати, визначатися – визначати, подаватися – подавати, сприйматися – сприймати та ін., а також стійкі словосполуки мати статус, відігравати роль тощо.
Саме тому і позиціонуватися (позиціонувати) як, і позиціюватися (позиціювати) як не потрібні українській мові ніяк.

НЕ ВИКЛЮЧЕНО, ЩО...
Не виключено, що – це дослівний переклад російського не исключено, что. Ним послуговуються деякі автори для вираження значення можливості, імовірності чого-небудь, припущення на тлі того, що вже гарантоване, реальне, пор.: Про свою готовність приїхати на похорон уже заявили президенти Росії Дмитро Медведєв, Естонії – Тоомас Хендрик Ільвес, канцлер і президент Німеччини Ангела Меркель та Хорст Келер. Не виключено, що прилетить і президент США Барак Обама (Україна молода, 14.04.2010).
А чи можна уникнути цієї кальки в українській мові? Звичайно, можна. Замість неї пропонуємо вживати словосполуки цілком можливо, що.., цілком імовірно, що.., припускають, що.., сподіваються, що... та ін.

КЕРІВНА ПАРТІЯ ЧИ ПАРТІЯ ВЛАДИ ЗАМІСТЬ ПРАВЛЯЧОЇ ПАРТІЇ
Із 90-х років минулого століття в українській мові спостерігаємо дедалі ширше вживання таких словосполук, як правляча партія, правляча коаліція, правляча верхівка, правляча олігархія, правлячі кола та ін. Напр.: Якщо не буде примату права над державою та її органами, ми знову прийдемо до тоталітарного режиму, незалежно від того, яка партія в країні буде правлячою (Вечірній Київ, 4.03.1991); Уперше за всю нашу історію розвиток політичного процесу почався у протиборстві правлячих кіл і опозиції (Голос України, 2.02.1991). У згаданих словосполуках правлячий є буквальним перекладом дієприкметника російської мови правящий, якому в українській мові відповідають прикметники керівний (“який керує державою”) і панівний (“який має владу, панує”).
Отже, якщо йдеться про політичну силу або найвпливовіших представників великого монополістичного капіталу, що взяли владу у свої руки в державі і керують нею, правильно вживати керівний, пор.: керівна партія, керівна коаліція, керівна верхівка, керівна олігархія. Керівну партію ще називають партією влади. Панівний може стосуватися верхівки, олігархії та інших груп багатих людей, бо вони мають економічне, а нерідко – й політичне панування в державі.

ДОКУМЕНТ ПОКАЗУЮТЬ, А НЕ ПРЕД’ЯВЛЯЮТЬ
Для багатьох, на жаль, уже стало звичним уживання дієслів пред’являти/пред’явити в словосполуках на зразок пред’являйте квитки, пред’явіть документи, пред’явити претензії до якості виконаної роботи, пред’являти високі вимоги до знань, пред’явити рахунок за надану послугу і т.д., утворених подібно до російської мови. В українській мові ці російські дієслова в поданих словосполуках мають різні відповідники, пор.: предъявите билет (документ) – покажіть квиток (документ); предъявить претензии к качеству выполненной работы – висунути претензії до якості виконаної роботи; предъявлять высокие требования к знаниям – висувати високі вимоги до знань; предъявить счет за предоставленную услугу – виставити рахунок за надану послугу. Отже, в українській мові замість пред’являти/пред’явити потрібно вживати показувати/показати (квиток, документ), висувати/висунути (претензії, вимоги), виставляти/виставити (рахунок).

©Катерина Городенська (Українська мова, 2009, №4, 2010, №№ 1–4)

Відомості про автора: Катерина Григорівна Городеньска – доктор філологічних наук, завідувач відділу граматики української мови Інституту української мови
НАН України.

P.S. Деякі зауваження автора – це лише рекомендації, а не правила.

1. Українська входить до трійки найкрасивіших мов у світі. На мовному конкурсі в Італії її визнали другою за мелодійністю мовою світу (після італійської). На мовному конкурсі, який пройшов у Парижі у 1934 році, українську мову визнано третьою найбільш красивою мовою в світі (після французької та перської) за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія й будова речення.

2. Найдавніша згадка про українську мову датується 858 роком, а вперше українська мова була прирівняна до рівня літературної мови в кінці XVIII століття після виходу у 1798 році першого видання “Енеїди”, автором якої є Іван Котляревський. Саме його і вважають засновником нової української літературної мови.

3. Українська мова є однією з найпоширеніших мов в світі, і за кількістю носіїв займає 26-те місце в світі.

4. Український алфавіт являє собою один з варіантів кирилиці, число букв в ньому дорівнює 33. Порівняно з російською мовою, в українському немає великої кількості церковнослов’янських слів. З точки зору лексики найближчими до української є білоруська (84%) і польська (70%) мови.

5. Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974 рр.

6. Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі, й про яких збереглися документальні свідчення, є інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна; жили вони, очевидно, в кінці XVI – на початку XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.

7. Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?»

8. Найбільшу кількість разів перекладений літературний твір – «Заповіт» Т.Г.Шевченка: 147 мовами народів світу.

9. Найбільша кількість псевдонімів була у поета Олексндра Кониського – 141, у І.Франка – 99, письменник Осип Маковей користувався 56 псевдонімами.

10. Найбільшу кількість синонімів має слово «бити». Згідно з «Коротким словником синонімів української мови» їх нараховується 45.

11. Найбільш вживаною літерою в українському алфавіті є літера “п”. Також на цю літеру починається найбільша кількість слів. Тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є “ф”. В українській мові слова, які починається з цієї літери, в більшості випадків запозичені з інших мов.

12. Найдовшим словом в українській мові є назва одного з пестицидів «дихлордифенілтрихлорметилметан». В ній міститься тридцять літер.

13. Найдовша абревіатура в українській мові – ЦНДІТЕДМП, яка розшифровується як Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Вона складається з дев’яти літер.

14. Кілька фактів про паліндроми (слово, словосполучення чи фраза, які можливо читати як зліва направо, так і справа наліво, при цьому звучання й значення не змінюються). В українській мові є лише два семибуквених паліндроми: «ротатор» і «тартрат». А до найдовших фраз паліндромів належать «Я несу гусеня» та «Аргентина манить негра». В останньому випадку не враховується буква «ь». Такі дрібні порушення дзеркальності допускаються, адже складання композицій — справа непроста.

15. Дослідники доводять, що чимало вживаних сьогодні українських слів та мовних коренів були поширені ще у часи трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні сонцепоклоннецьких часів та значний слід у древньо-індійській мові — ведичному санскриті, джерела якого дійшли до нас з давнини у 5 тисяч років.



http://ck.ridna.ua/2014/11/07/15-tsikav ... nsku-movu/

Популярному перемишльському поету Павлу Петровичу Подільчаку прийшло по пошті приємне повідомлення:

- Приїздіть, Павле Петровичу, – писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич, – погостюєте, повеселитись! Павло Петрович поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під’їхали поважні персони – приятелі Паскевичів. Посадили Павла Петровича поряд панночки – премилої Поліни Полікарпівни. Поговорили про політику, погоду, Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Поліна Полікарпівна програла прекрасні полонези, прелюдії. Поспівали пісень, потанцювали падеспан, польку…

Прийшла пора – попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзнерського пива. Принесли печених поросят, приправлених перцем півників, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливою, пироги, присмажені пляцки…

Потім прислуга подала пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.

Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про панночку.
Поліна Полікарпівна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, полюбуватись природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла підхмеленому поету. Походили, погуляли…Порослий папороттю прадавній парк подарував парі приємну прохолоду…Повітря п,янило принадними пасовищами…Посиділи, помріяли, позітхали, пошептали, пригорнулися. Прозвучав перший поцілунок…Прощай, парубоче привілля! Прийдеться поету приймакувати.