Добрый день!

Подскажите пожалуйста. Я собираюсь разводиться с мужем, ребенку 10 месяцев, ГВ. Насколько я знаю, нас не разведут, пока ребенку не исполнится год. Муж сейчас с нами не проживает. Позвонил только что моей матери и сказал, что хочет в воскресенье или в понедельник приехать забрать ребенка к себе для общения. У меня ребенок после прививки, плюс еще и болеет. Врач не советовала даже на улицу ходить. Я не против его общения с ребенком, но можно же общаться и у нас. Я могу на это время сходить погулять где-нибудь, если он не хочет меня видеть. Позже, когда ребенок окончательно выздоровеет, я согласна САМА (не хочу, чтобы мой грудной ребенок разъезжал без меня в машине по городу) привозить ему ребенка на пару часов для общения. Есть ли у меня право запретить забирать ребенка от меня? В семейном кодексе ничего конкретного по этому вопросу не нашла...

Девочки это же консультации

K_dzh,
до года вас не разведут, это точно. но вам уже немножко осталось потерпеть. в принципе, после ДР ребенка на следующий день можете уже в суд подавать о разводе.
в такой ситуации я бы вобще пока ребенка ему не давала (болеет ребенок, вы и т.д. карантин, прививки, все что сочтете нужным ему сказать). тем более, что по вашим сообщениям ясно, что у отца бывают некотролируемые эмоции, кто знает, как он будет вести себя с ребенком без вас (и в дальнейшем пока ребенок маленький, рассказать вам ничего не сможет - я бы ребенка не давала, хочет общаться - пожалуйста в вашем присутствии). ребенок дороже, чем его мнение о вас. я бы сейчас обратилась в опекунский совет с жалобой на отца о его агрессивном поведении, плохом отношении к ребенку и вам и заявлением об определении места жительства ребенка (а потом и в суд) с вами, учитывая что ГВ и возраст малолетний (хотя вы не пишите о том, что между вами есть такой спор, но возможно что спор такой появится). и в опекунском можно ставить вопрос сразу об определении порядка, периодичности, времени общения и только в вашем присутствии. если у вас уже будет такое заявление, то в дальнейшем, при наличии других вопросов с мужем по поводу ребенка, учитывая нашу систему правосудия, это все будет вам в плюс, а ему соотвественно - в минус.
постарайтесь меньше общаться с ним, и маму свою предупредите, что все вопросы о вашем ребенке он должен решать только с вами, т.к. вы мама!

з.ы. в таких ситуациях лично мне сложно сдерживать эмоции и говорить только как юрист, ведь я тоже мама, и когда плачет мой ребенок - минимум источнику этих слез.

-- Ср мар 09, 2011 7:13 pm --

K_dzh,
Стаття 153 Семейного кодексу. Права батьків та дитини на спілкування

1. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Но! Якщо спілкування батьків і дитини є шкідливим або загрозливим для дитини, то його можна призупинити або заборонити без позбавлення батьківських прав.

кроме того:
Стаття 154. Права батьків по захисту дитини

1. Батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина.

2. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

3. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.


вот для примера одно из решений суда по иску отца, которому не давали общаться с ребенком

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування Хортицької районної адміністрації, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначав, з липня 2003 року по січень 2009 року сторони перебували у шлюбі, від якого вони мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.

Посилаючись на те, що після розірвання шлюбу відповідач, з якою залишилась донька, перешкоджає йому у спілкуванні з дитиною, просив суд визначити способи його участі у вихованні і спілкуванні з дитиною, а саме: систематичні побачення кожні суботу або неділю, на розсуд батька, з 09 години до 17 години на одинці, без участі колишньої дружини та інших сторонніх осіб за місцем проживання батька; систематичне спілкування батька з донькою засобами телефонного зв'язку щотижня з 09 години до 21 години; спільний відпочинок батька з дитиною - один раз на рік.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2009 року позов задоволено частково.

Визначено спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою донькою у вигляді надання можливості ОСОБА_3 брати участь у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4, 2004 року народження, та спілкування з нею кожну суботу місяця у присутності матері, ОСОБА_1, за місцем, обраним батьком (крім місця проживання батька), з 09 години до 17 години.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Ухвалюючи рішення про встановлення позивачеві часу для спілкування з малолітньою донькою щосуботи з 9 до 17 години за місцем, обраним батьком, у присутності матері, суд виходив із необхідності забезпечення прав батька на участь у вихованні доньки.

Проте, всупереч вимогам ст. ст. 2, 3 Конвенції "Про права дитини", ч. 8 ст. 7, ст. ст. 19, 158, 159, 263 СК України не витребував і не дослідив належний висновок органу опіки і піклування із цього питання; не встановив, чи належним чином ураховуються та чи найкращим способом забезпечуються при цьому інтереси дитини.

З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки за змістом ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства" батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Відповідно до медичних довідок, малолітня донька сторін страждає на хронічне захворювання, з приводу якого перебуває на диспансерному обліку в дитячій лікарні за місцем проживання (а. с. 50-57,63).

Дівчинка відвідує дошкільний заклад - центр розвитку дитини "Надія", навчання і виховання в якому проводиться за затвердженим і погодженим з Міністерством охорони здоров'я режимом, який включає обов'язкове 4-разове харчування, прогулянки на свіжому повітрі, денний сон, тощо. Зазначений режим розрахований на дітей до 7 років і являється обов'язковим для дотримання як в дитячому садку, так і вдома (а. с. 92).

Доданий до матеріалів справи висновок органу опіки і піклування щодо участі у виховання дитини від 1 квітня 2009 року (у вихідний день в присутності матері, в останні дні - по домовленості між батьками) не відповідає вимогам ч. 5 ст. 19 СК, являється формальним, не обґрунтованим, не містить конкретного визначення порядку участі батька у вихованні малолітньої доньки, не враховує інтереси останньої, її стан здоров'я, прихильність до кожного з батьків, тощо (а. с. 32).

Зазначений недолік не був усунутий судом першої інстанції в ході розгляду справи, оскільки на порушення вимог ст. 19 СК в судовому засіданні 14 липня 2009 року, в якому досліджувались зібрані у справі докази, допитувались свідки і ухвалювалось оскаржуване рішення, представник органу опіки і піклування взагалі участі не приймав.

За таких обставин рішення суду не можна визнати таким, що відповідає вимогам ст. ст. 212, 213 ЦПК, а тому відповідно до ст. 311 п. 4 ЦПК воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
там были еще юридические заморочки, но суть вы прочитали.

Anna Lawyer, спасибо большое за консультацию!